авжеж
1 авжеж
См. также в других словарях:
авжеж — част., розм. 1) Уживається для ствердження якої небудь думки (найчастіше у відповідях); аякже, так, звичайно. 2) ірон. Уживається (з підвищеною інтонацією) із запереченням у значенні, близькому до чом не так!, якраз!, отож! 3) діал. Уживається в… … Український тлумачний словник
авжеж — частка незмінювана словникова одиниця розм … Орфографічний словник української мови
овшім — Овшім: (і овшім): авжеж, охоче, дуже радо, з приємністю [VI] (і овшім): дуже радо; з приємністю [VII] авжеж, гаразд, нехай, тим більше [52] авжеж, звичайпо [II] авжеж, охоче [22] авжеж, охоче, дуже радо, з приємністю [VIII] авжеж, охоче, з… … Толковый украинский словарь
ая — Ая: авжеж, еге, егеж, так [I] авжеж, так, аякже [III] аякже, так, авжеж [II] аякже, так [VI,VII,IX] еге, атож [V] так, авжеж, аякже [2,IV] так, розуміється [XI] так [XIII] … Толковый украинский словарь
ато — част. Авжеж … Український тлумачний словник
атож — част., розм. 1) Уживається для вираження згоди з чим небудь або підтвердження чого небудь; справді, так, авжеж. 2) Отож … Український тлумачний словник
аякже — част., розм. 1) Уживається для ствердження якоїсь думки; авжеж, звичайно. 2) Уживається для вираження незгоди з чим небудь, заперечення, відмови … Український тлумачний словник
вжеж — присл., заст. Те саме, що авжеж … Український тлумачний словник
звичайно — 1) Присл. до звичайний. •• Як звича/йно а) як заведено; б) як завжди. 2) у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження думки. 3) у знач. ствердж. част. Так, авжеж. 4) у знач. присудк. сл., рідко. Як належить, як годиться … Український тлумачний словник
зрозуміло — 1) Присл. до зрозумілий 1). 2) у знач. присудк. сл. Ясно, очевидно. 3) у знач. вставн. сл. Уживається для потвердження думки; звичайно. 4) у знач. ствердж. част., розм. Так, авжеж (уживається як відповідь) … Український тлумачний словник
надзвичайний
1 надзвичайний
См. также в других словарях:
надзвичайний — а, е. 1) Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. || Не такий, як звичайно, як завжди, чимось відмінний; особливий. •• Надзвича/йна ситуа/ція порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об єкті або… … Український тлумачний словник
надзвичайний — [надзвиеча/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
надзвичайний — 1) (дуже великий силою вияву, інтенсивністю чого н., завдяки чому вирізняється на загальному тлі), незвичайний, винятковий; незрівнянний (який важко порівняти при цьому з чим н.); надмірний, непомірний (який перевищує певну міру, норму);… … Словник синонімів української мови
надзвичайний — прикметник … Орфографічний словник української мови
нестерпний — (надзвичайний силою, ступенем свого вияву до такої міри, що його неможливо / дуже важко витримати), неможливий, у[в]бивчий, немилосердний … Словник синонімів української мови
високий — а, е. 1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої небудь поверхні … Український тлумачний словник
дипломатичний — а, е. 1) Стос. до дипломатії (у 1 знач.). •• Дипломати/чна по/шта один з видів зв язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур єрів … Український тлумачний словник
казковий — а, е. 1) Прикм. до казка 1); пов язаний з казками. || Згадуваний у казках. || Надзвичайний, дивний, таємничий. 2) Дуже великий, надзвичайний … Український тлумачний словник
незвичайний — I (який відрізняється від інших, чимось вирізняється), неординарний, особливий, неабиякий; незвичний (до якого ще не звикли); екстраординарний (про явище, подію тощо який виходить із низки звичайних); ексцентричний, екстраваґантний (який не… … Словник синонімів української мови
несказанний — (якого не можна висловити), невимовний, непередаваний, неописаний, неописанний Пор. великий I, 3), надзвичайний 1), надзвичайний 2) … Словник синонімів української мови
безприкладний — а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний … Український тлумачний словник